У Резолюції щорічної конференції АН ВШ України висловлено недовіру міністрові освіти України

Подаємо повний текст Резолюції

Конференція Академії наук вищої школи України - заснованої 1992 року всеукраїнської громадської наукової організації, яка об’єднує понад 300 провідних учених, докторів наук і професорів, які працюють у ВНЗ нашої держави - з тривогою констатує: минулий рік позначився пришвидшенням руйнування української науки й вищої освіти. За цей час було фактично знищено систему моніторингу університетської науки, суттєво звужено автономію вищих навчальних закладів, всупереч проголошеним євроінтеграційним гаслам відбувається масоване адміністративне повернення в систему освіти радянських практик та ідеологем, нівелювання її гуманістичного та патріотичного наповнення. Конференція наголошує: Україна успадкувала від колишнього СРСР потужну науку, яка й сьогодні за багатьма напрямками досліджень посідає провідні позиції в світі. Однак, попри численні декларації, наука в Україні упродовж двох останніх десятиліть ніколи не належала до сфери державних пріоритетів. Відбувалося постійне скорочення фінансування наукових досліджень (сьогодні сумарно Україна витрачає на дослідження в 500 разів менше коштів, аніж США, і в 30 разів менше, аніж Росія; з бюджету на науку у нас виділяється менше 0,4 ВВП, при нормі розвинутих країн у 2-3%). У катастрофічному стані перебуває застарілий парк лабораторного обладнання. Стрімко падає престиж наукової праці. Талановита молодь не йде в науку (або ж залишає її через неможливість забезпечити собі гідний рівень життя). Число науковців в Україні за період незалежності скоротилося вдвічі. Наслідком такого ставлення держави до своєї науки є вкрай низький рівень інноваційного наповнення національного ВВП (сьогодні він не перевищує кількох відсотків, на порядок поступаючись показникам розвинутих країн), а також зниження рівня освіченості суспільства в цілому. Упродовж тривалого часу в державі був відсутній центральний орган виконавчої влади, відповідальний за вироблення й здійснення наукової політики. Міністерство освіти і науки до реформ 2010 року згідно з положенням де-факто опікувалося переважно наукою в підвідомчих університетах. Водночас Державний бюджет передбачав близько 40 головних розпорядників коштів на науку (з них найголовніший, який отримував понад 50% цих коштів – НАН України).

Зі створенням Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації питання єдиного органу виконавчої влади, відповідального за наукову політику, вирішене так і не було. Університетська наука далі залишилася у віданні МОНМС, де вперше в історії зник навіть профільний науковий департамент, і так само вперше не було проведено фахового заслуховування й обговорення наукових звітів підвідомчих ВНЗ. Отже, державу в особі керівників МОНМС сьогодні не цікавить, що роблять університетські науковці, які їхні досягнення й проблеми, що вони можуть запропонувати суспільству.

Вищою державною владою України поставлено цілком умотивоване завдання входження провідних українських університетів до переліку 500 провідних університетів світу. Але найважливіший показник, який є «перепусткою» до цього переліку – це рівень фундаментальної науки та інноваційних розробок. Відтак ставлення сьогоднішнього керівництва МОНМС до науки, здійснювана в рамках міністерства «наукова політика» (а точніше – брак будь-якої уваги до наукових досліджень) робить українські університети завідомо неконкурентоспроможними щодо входження до списку «чільних 500».

В рамках здійснюваної адміністративної реформи ухвалено рішення про ліквідацію Вищої атестаційної комісії України та передання її функцій МОНМС. На думку переважної більшості наукової громадськості, таке рішення є передчасним. При наявності окремих недоліків, ВАК була однією з ефективних державних структур, а система атестації наукових кадрів відповідала загалом високим фаховим критеріям.

Сьогодні існує реальна небезпека руйнування цієї системи, девальвації наукових ступенів та звань, що матиме наслідком занепад науки в Україні.

Водночас нас хвилюють процеси в освітній сфері в цілому. Нинішнє керівництво МОНМС достатньо радикально та не на краще скоригувало освітню політику, яка здійснювалася в державі упродовж періоду незалежності. Так, було поквапливо згорнуто перехід до 12-річної середньої освіти, який поетапно здійснювався, починаючи з 1999 року. Причому зроблено це було без належного методичного забезпечення й фінансових розрахунків. А тим часом, за оцінками окремих експертів, витрати на підготовку і видрук нових підручників можуть значно перевищити «виграш» від переходу до одинадцятирічки. Адже йдеться про необхідність оперативно написати заново й видати всі без винятку підручники для 7-11 класів! Не говоримо вже про те, що, відмовившись від загальноприйнятої європейської практики 12-річної середньої освіти, Україна поставила своїх студенів у гірше становище за рівнем знань порівняно з їхніми однолітками з країн Євросоюзу.

Тому Конференція звертається до Президента України, Верховної Ради України, Уряду України із закликом:

1. При дальшому здійсненні адміністративної реформи передбачити існування єдиного органу державної влади, відповідального за вироблення і здійснення державної науково-технічної політики. При цьому передбачити суттєве збільшення державної підтримки, у т.ч. фінансової, наукової сфери, оскільки саме розвинута наука є запорукою входження України до кола провідних держав світу.

2. Забезпечити ефективну систему координації й підтримки наукових досліджень у ВНЗ, оскільки, як показує світовий досвід, саме університети мають бути найважливішими центрами фундаментальної науки та інноваційних розробок.

3. Створити ефективну систему підтримки інноваційних науковомістких проектів (зокрема, через апробовані механізми технопарків і наукових парків).

4. Суттєво підвищити роль і збільшити бюджет Державного фонду фундаментальних досліджень (оскільки саме потужна фундаментальна наука є сьогодні безумовним активом України).

5. Забезпечити реальне партнерство держави з усіма авторитетними громадськими науковими асоціаціями при виробленні і здійсненні наукової політики.

6. Зберегти Вищу атестаційну комісію як окремий орган зі спеціальним статусом державної служби, не допустити руйнування системи атестації наукових кадрів, девальвації наукових ступенів та звань.

7. Не допустити ухвалення підготовленого МОНМС реакційного проекту закону України «Про вищу освіту», який не вирішує нагальних проблем галузі, а натомість скерований на посилення авторитарних тенденцій, згортання університетського самоврядування і приниження університетської науки.

8. Відмовитися від спроб ревізії основ національної спрямованості політики у сфері освіти, вироблених упродовж періоду незалежності. Категорично не допускати таких акцій, які ведуть до скорочення використання української мови в сфері науки і освіти, принижують і ображають національну гідність українців.

На завершення ми констатуємо: нинішнє керівництво МОНМС свідомо й системно порушує Конституцію і закони України, цілеспрямовано руйнує систему національної освіти й науки, провокує своїми діями зростання суспільної напруженості, принижує міжнародний авторитет держави, ставить під сумнів її цивілізоване майбутнє. Тому АН вищої школи України висловлює недовіру міністрові освіти України і його першому заступнику і вимагає від Президента України привести в Міністерство нову професійну, патріотичну й не корумповану команду.

Ми закликаємо Президента, Верховну Раду та Уряд України зробити освіту й науку реальними пріоритетами своєї діяльності. Освіта й наука потребують належного фінансування та продуманих реформ, які передбачатимуть посилення демократичних засад, перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно на основі відкритого конкурсу (з одночасним збереженням базового фінансування для утримання провідних наукових закладів), тісне поєднання науки й освіти, подальшу інтеграцію українських учених у міжнародний науково-освітній процес, підвищення соціального статусу викладача та науковця. Зі свого боку АН ВШ України, яка об’єднує провідних науковців, що працюють у вищих навчальних закладах, готова стати надійним партнером держави у виробленні та проведенні збалансованої, по-справжньому національної політики в сфері освіти й науки.

Ухвалено 21 травня 2011 року в м.Києві

• < Попередня